Без перебільшення Ліну Костенко можна вважати голосом самої України. Голосом, що торкається душі кожного з нас, висловлюючи часом те, що ми самі не можемо вилити у слова.  Хочемо побажати нашій геніальній поетесі міцного здоров'я, наснаги, невичерпної енергії. Нехай вона ще довгі роки тішитиме нас, її шанувальників, своїми новими творами.

 

 

ДОЛЯ 
Наснився мені чудернацький базар: 
під небом, у чистому полі, 
для різних людей, 
для щедрих і скнар, 
продавалися різні Долі. 

Одні були царівен не гірш, 
а другі — як бідні Міньйони. 
Хто купляв собі Долю за гріш 
А хто — і за мільйони. 

Дехто щастям своїм платив. 
Дехто платив сумлінням. 
Дехто — золотом золотим. 
А дехто — вельми сумнівним. 

Долі-ворожки, тасуючи дні, 
до покупців горнулись. 
Долі самі набивались мені. 
І тільки одна відвернулась 

Я глянула їй в обличчя смутне, 
душею покликала очі. 
— Ти все одно не візьмеш мене,— 
сказала вона неохоче. 

— А може, візьму? 
— Ти собі затям,— 

Ліна Костенко